Гомеопатія

proktologЩо таке гомеопатія? Що таке гомеопатія? Гомеопатія – спосіб лікування, безсумнівними плюсами якого є повна відсутність токсичних і виражених побічних ефектів, добра переносимість тваринами, схильними до алергій, можливість застосування у вагітних та лактуючих самок, а також усунення поствакцинальних ускладнень. В даний час гомеопатичні засоби застосовуються при лікуванні дерматитів різного походження, отитів, хвороб нервової, травної, дихальної системи, хвороб опорно-рухового апарату (в т.ч. в період зростання), а також розладів систем органів через фобії (наприклад, у цуценяти починається пронос, як тільки він залишається вдома один). Даний напрямок медицини використовує ряд речовин рослинного, тваринного і мінерального походження, які при прийомі у великих матеріальних дозах викликають ряд симптомів як фізичного, так і емоційно-психічного порядку, а в малих дозах усувають ці симптоми. Наприклад, рослина аконіт в нерозведеному вигляді – речовина, що викликає підйом температури, почастішання серцебиття, блювання, психічне збудження. Якщо ж гомеопатичний аконіт дати хворому з такими симптомами, то він буде для нього ліками. При приготуванні гомеопатичних препаратів діюча речовина розчиняється у воді. Далі при розведенні отриманого розчину виходять нові, значно менш концентровані розчини (нові розведення). Для зручності застосування отриманий остаточний розчин осідає на молочний цукор, лактозу, і виходять гомеопатичні гранули (кульки). Людям зазвичай рекомендується розсмоктувати кульки під язиком, при призначенні гомеопатії тваринам кульки розчиняють в невеликому об’ємі води (шприц без голки) і випоюють, або дають за Бриль або як звичайну таблетку. Таким чином, гомеопатичні препарати «розповідають» організму про неполадки всередині нього (так як гомеопатичні засоби призначаються виходячи з принципу подібності). Саме відновлюючи внутрішню обізнаність організму про проблеми, вони і озброюють його на боротьбу із захворюванням. Для багатьох пацієнтів саме гомеопатичне лікування є останньою надією на одужання, яка перетворюється в результат. Гиперикума (Hypericum perforatum) – його часто називають «Арніка для нервової системи». Використовується при пошкодженні тканин, багатих нервами, таких наприклад, як пальці, кігті передніх і задніх кінцівок, хвіст, а також при травмах спинного і головного мозку. РУТА (Ruta graveolens) – у даного препарату відзначається тропность до сухожиль – застосовують при розтягуванні зв’язок і м’язів. ЛЕДУМ (Ledum palustre) – при колотих ранах, коли відзначаються м’язові посмикування і зниження місцевої температури. СІМФІТУМ (Symphytum officinale) – застосовується для прискорення загоєння переломів кісткової тканини. Стафізагрія (Staphyzagria) – при різаних ранах очного яблука, після катетеризації сечового міхура, після хірургічних втручань. Хамомілла (Chamomilla) – для всіх відкритих ран. Стимулює зрощення розірваних м’язів. Успішно застосовується при неспокійному стані, пов’язаному з утрудненим прорізуванням зубів у цуценят і кошенят. Туя (Thuja occidentalis) – при вакцінозах, тобто захворюваннях, які розвинулися після вакцинації. Нукс воміка (Nux vomica) – характерно порушення травлення: діарея, блювота, запори, тенезми. Ефективна в усіх випадках отруєння, що супроводжуються блювотою, не залежно від того, чи дісталося речовина всередину, через шкіру або легені при вдиханні отруйних парів. Арсенікум (Arsenicum album) – харчові отруєння недоброякісними продуктами, особливо м’ясними. Колоцінт (Colocynthis) – яскраве відміну препарату – біль в шлунково-кишковому тракті (не залежно від причини її викликає) примушує тварину згортатися клубком так, як якщо б людина зігнувся навпіл при болях в животі. Гучні кишкові шуми, слизовий кал, іноді з кров’ю. Переміжна лихоманка. АПИС (Apis mellifica) – алергічні реакції, в т.ч. на укуси комах, анафілактичний шок. Почервоніння і набряк, слизові або шкіра в зоні набряку блискуча і гладка. Лахезіс (Lachesis mutus) – при укусах змій, колір рани варіює від багряного до темно-синього. Уртіка (Urtica urens) – при алергічних реакціях, що проявляються шкірними висипаннями (плями, свербіння). При другій стадії опіку – появі пузирів. Беладонна (Belladonna) – незамінна при тепловому ударі і у всіх випадках припливу крові до голови (червоні вуха, очі кровенаполнена, розширені зіниці), нервового збудження (тварина кидається, кричить, не знаходить собі місця). ТЛАСПІ БУРСА (Thlaspi bursa pastoris) – при затримці сечовипускання (обструкції уретри). КОККУЛЮС (Cocculus indicus) – заколисування при русі (блювота, підвищене слиновиділення), особливо при поїздках в автомобілі. АКОНІТ (Aconitum napellus) – жарознижуючий, знеболюючий, заспокійливий, гіпотензивний. Гельземіум (Gelsemium sempervirens) – страх перед поїздками (сечовипускання, дефекація). Кантаріс (Cantharis vesicatoria) – опіки фізичні і хімічні. Пекучий біль в нирках, сечових шляхах; кров у сечі, затримка сечі або виділяється кілька крапель з кров’ю. Сіліцея (Silicea terra) – абсцеси, затяжні нагноєння. Видаляє сторонні предмети з тканин (наприклад, занози). Відновлює сполучні тканини, зменшує рубці. ФОСФОР (Phosphorus) – боязнь гучних звуків, пострілів. Всі перераховані вище препарати можна придбати в гомеопатичних аптеках для людей. Рекомендована потенція препаратів (гомеопатична доза) – С6. У більш високих потенціях застосовувати гомеопатію самостійно, без консультації лікаря-гомеопата не рекомендується. Дози: кішки – 1-2 горошини, собаки дрібних порід – 2, середніх – 3, великих – 4, гігантських – 5 горошин. Гомеопатію при гострих станах можна застосовувати до 3-4 разів на день з інтервалами з середньому 30-60 мінут.Очень важливо пам’ятати правила зберігання гомеопатичних препаратів: 1. Далеко від телевізора, мікрохвильової печі, мобільного телефону. 2. Далеко від різко пахнуть речовин (спеції, аромомасла). 3. НЕ в холодильнику – для гранул, тому що мають гігроскопічністю і від цього псуються. 4. Уникати прямих сонячних променів. 5. Давати строго ПОЗА прийому їжі (за 30 хвилин до їди або через годину після). Якщо ви не впевнені в дачі горошин можна розчинити їх необхідну кількість у 2-х мл шприці з водою (кип’яченою або фільтрованої) і випоювати, знявши зі шприца голку.